Історія створення картин за номерами

На початку 50-х років на тлі повоєнного процвітання, що з'явився вільний час, а також завдяки демократичній ідеї того, що будь-яка людина здатна малювати картини, живопис за номерами став популярним видом дозвілля. У набір для малювання входили 2 пензлі та близько 90 попередньо змішаних, пронумерованих фарб, які потрібно наносити на пронумеровані області на полотні або дошці. Картина, що з'являлася в результаті, дивувала і радувала.

Один вдячний любитель цього хобі написав так: "Я знаю, що я не надто хороший художник і ніколи не стану таким. Багато разів я безрезультатно намагався намалювати хоч щось пізнаване. Так чому ж мені ніхто раніше не сказав, що це можливо і настільки Зараз я малюю свою п'яту картину і не можу зупинитися". Картини за номерами допомогли багатьом людям, які ніколи раніше не тримали кисть у руках, долучитися до світу мистецтва та творчості.

Творцями картин за номерами вважаються Макс С. Клейн, власник компанії з виробництва фарб у Детройті та художник Ден Роббінс, який подав цю ідею і намалював перші картини такого плану. Компанія Клейна розпочала продаж наборів для малювання під брендом Craft Master у 1951 р. Вже до 1954 року було продано близько 12 мільйонів наборів. Особливою популярністю користувалися класичні та морські пейзажі, зображення свійських тварин, а також «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі. Напис на упаковці наборів для малювання говорив: «Кожна людина – Рембрандт!»

Коли картини за номерами завоювали ринки Канади, Англії, Франції, Німеччини, Італії та Норвегії, сюжети стали підбирати відповідно до національних уподобань та уподобань. Так, наприклад, в Англії користувалися популярністю картини із зображенням місця народження Шекспіра, а Паризька тематика мала великий попит серед франкомовних покупців на Американському ринку.

Поки критики стверджували, що «такі художники - майстри тільки в галузі марнування часу», нове хобі продовжувало набирати обертів: багато людей знайомилися з інструментами образотворчого мистецтва та методами малювання і близько 10% покупців згодом поверталися, щоб купити вже традиційне приладдя для живопису та спробувати малювати самостійно.