Чим здивує нова колаборація Brushme та арт-терапевтки?
Brushme цього разу розширює свою творчу команду та представляє колаборацію з київською художницею Катериною Савич, арт-терапевткою, майстринею арт-мандали та нейрографіки в студії. У її новій серії картин за номерами зображені квіти, але подані по-новому, що важко відвести погляд. Таких сюжетів у колекції Brushme ще не було!
Ми поспілкувалися з Катериною та дізналися більше про її творчий шлях, натхнення та цікаві факти.
Катерина розповідає, що тягнулась до мистецтва ще з дитинства, однак це не було миттєвим рішенням. За її словами, це був довгий шлях, своєрідне внутрішнє визрівання.
«Пам’ятаю, як годинами могла малювати, вирізати, ліпити. Усе творче мене дуже приваблювало. Потім був період, коли я пішла "раціональним шляхом", навчалася на філологічному факультеті, викладала. Малювання залишалося моєю особистою територією тиші, куди я поверталася у складні моменти. Але згодом я усвідомила, що мистецтво — це не просто хобі, а спосіб пізнавати себе й те, що я хочу робити найбільше. У якийсь момент стало ясно: я не можу не бути художницею», — розповідає Катерина.
Художниця зізнається, що її приваблює тема природи та внутрішніх станів. Вона малює не стільки зовнішній світ, скільки його відчуття через природні образи.
«Зараз у мене період пошуку, хочеться чогось нового, але поки не нащупала, що саме це буде. Працюю переважно олійними фарбами, а у деяких серіях своїх робіт використовувала мішану техніку, додавала вишивку до полотен. Це був дуже цікавий досвід».
Окрім живопису, Катерина займається тілесними практиками та вивчає танцювально-рухову терапію. За її словами, це допомагає бути в контакті з собою й вивільняти «внутрішнє через тіло». А ще вона обожнює чайні церемонії.
«Іноді я поєдную чайну церемонію з творчими практиками: ми п’ємо чай, потім малюємо, тягнемо карти та промовляємо щось важливе».
Натхнення Катерина черпає з особистих переживань, природи, тиші та спокою. Авторка стверджує, що через війну складно творити.
«Зараз, якщо чесно, складно займатися творчістю через події в країні, тому я часто тікаю з міста, щоб видихнути і знайти натхнення».
І наостанок — цікавий факт про нашу нову авторку:
«Декілька років тому здійснилася моя мрія. Я довгий час хотіла створити власну колоду метафоричних карт, але тоді це здавалося далеким і абстрактним. І ось одного дня подруга-психологиня запитала: “А ти не думала створити свою колоду?” І я раптом зрозуміла — це знак. Так з’явилася перша колода, кожна карта була намальована мною від руки. Це був глибокий процес — і творчий, і терапевтичний. З часом ми створили ще дві колоди, а зараз працюємо над четвертою. Здається, нас уже не зупинити»