Картини створені серцем: Юлія Ангелюк про мистецтво і допомогу ЗСУ

Ще з дитинства вона знала, що її шлях — це мистецтво. Батьки помітили жагу до малювання й підтримали перші кроки: спочатку художня школа, потім Косівський інститут, а згодом — навчання у Краківській академії мистецтв.

Сьогодні Brushme розповідає історію художниці Юлії Ангелюк, яка родом з Коломиї, що на Франківщині. Художниця ділиться, що любила малювати завжди й ніколи не уявляла себе кимось іншим. Навіть коли їй пропонували стати лікарем, але вона зізнається: «Я більше нічого не хотіла». 

У межах нової колаборації з художницею, Brushme випустили у світ унікальні , які кожен може розфарбувати власноруч. Ця колекція про мистецтво, емоції та власний дотик до творчості Юлії та можливість відчути себе художником.

“Після того, як я повернулася з Кракова в Україну, відкрила арт-студію і почала ще більш професійно цим займатися. Коли я була студенткою, часто малювала картини на замовлення, і вже від того моменту заробляла. Але коли вже повністю завершила навчання, я почала займатися цим ще професійніше і навчати інших”, - каже мисткиня.

Юлія розповідає, що на творчість її надихають конкретні ситуації та надивленість. Щодо художніх авторитетів, її улюблені художники — це Кавс і Кондо, а серед імпресіоністів — Моне.

“Мене дуже сильно надихає, коли я подорожую, бачу нові тренди, особливо за кордоном. Також люди, з якими спілкуюся, завжди після таких зустрічей може з'явитися натхнення і народитися нова картина”.

Якщо описати її мистецтво трьома словами — це стиль, сенс і неординарність. Її полотна — не просто зображення, а живі історії й емоції, які проживала вона сама.

“З моїх останніх робіт улюблена картина — це серце. Власне, це картина підж назвою “Пробита наскрізь холодна сталь”. І ще до цієї картини народилася схожа, тільки у великому форматі, 2х2 метра.”

Юлія ділиться, що її творчій меседжедж полягає у тому, що не все погане — залишиться таким. А люди здатні на трансформації та зміни, якщо над ними працювати. 

“У своїх картинах, у серцях, я закладаю саме цей меседж. Вони про те, що пережило моє серце, через які трансформації воно пройшло. Моє послання людям — не потрібно боятися своїх емоцій. Коли болить — варто про це говорити. Коли твоє серце розквітає — також потрібно це показувати, не ховати всередині.”

За словами художниці, її картини — це історії, які вона прожила, і вони близькі її підписникам, адже багато хто переживав подібні моменти у житті.

“Є такі картини, у яких я транслювала на полотні свій внутрішній стан чи то сумний, розбитий, чи навпаки, коли я була щаслива й сяяла. Коли я починала малювати, усе приходило в процесі. Могла залишити картину на день-два, а потім повернутися й продовжити. Я ніколи не роблю ескізів — усе створюю на відчуттях. Мене наче само щось веде.”

Авторка ділиться, що дуже надихають коментарі людей, які захоплюються її мистецтвом. Також її мотивує фідбек від людей.

“Мені важливо, коли люди дають крутий фідбек по моїх картинах. От для мене це, напевно, найбільш цінно. Мені дуже приємно, коли люди говорять, що у мене точно велике майбутнє з моїм талантом. і я дійду до такого моменту, що буду впізнавана на весь світ. Я до цього прагну, і працюю над цим, тому такі коментарі мені дають ще більше сил. Було б добре застати це визнання за життя, а не як після смерті, як всі художники. Звичайно, зараз у світі багато сучасних і неймовірно крутих митців, і я хочу бути серед них.”

Художниця розповідає, що під час великої війни створила проєкт “Оберіг воїна”, у межах якого збирала кошти на потреби ЗСУ, продаючи картини з мотанками. До речі, одні з авторських мотанок, ми випустили як картини за номерами у межах колаборації. 

“Я пробувала створювати мотанки у власному авторському стилі й продавала їх по всьому світу, відправляючи у будь-яку точку. Мої роботи брали участь у виставках у Палаці Потоцьких у Кракові та у Варшаві — це були дві великі виставки в Європі.

Саме завдяки продажу мотанок я змогла придбати багато необхідного для військових. Загалом мої картини за рік зібрали понад 1 млн грн на підтримку. Мотанки продавалися на різних аукціонах і часто ставали найдорожчими лотами, допомагаючи закривати збори. Це було неймовірно приємно — бачити, як люди буквально боролися за них. Стартові ціни зазвичай починалися від 10–15 тисяч гривень і сягали понад 100 тисяч.”

Таким чином мистецтво стало не лише особистою історією, а й великою підтримкою для наших захисників та захисниць.

Завершуємо нашу історію, порадою від Юлії. Якщо ви художник чи художниця, який тільки починає свій шлях у творчості, не бійтеся проявляти себе.

“Не бійтесь, що люди будуть засуджувати твоє мистецтво, бо будуть точно люди, які критикуватимуть. Не звертайте на це увагу, йдіть своїм шляхом, робіть все серцем, так так відчуваєш і як це бачиш. Головне — намагатися бути неординарним і не копіювати інших.”

Авторка тексту підтримує та додає: “Що, чим би ви не займались, не бійтесь показати себе.” 

Анна Соцька